Потреба гризти у мишей і хом’яків пов’язана не лише з ростом зубів, а й із роботою певних нервових ланцюгів у мозку. До такого висновку дійшли дослідники, чия робота опублікована в журналі Neuron.
У цих тварин різці постійно збільшуються в довжину. Щоб вони не ставали занадто великими і не заважали прийому їжі, гризунам необхідно регулярно їх стачувати. Однак вчені помітили незвичайне явище: у частини лабораторних мишей зуби виростали надмірно довгими, хоча їхній раціон не відрізнявся від інших особин. Це дало підстави фахівцям запідозрити, що причина може бути пов’язана не з харчуванням, а з особливостями нервової системи.
Для перевірки гіпотези дослідники використали генетично модифікованих мишей. Їхні нервові клітини були зроблені чутливими до певного токсину. Після введення речовини ці нейрони знищувалися, що дозволяло спостерігати, як змінюється поведінка тварин.
Виявилося, що в зубах є чутливі до дотику нейрони, пов’язані одразу з двома ланцюгами. Один з них відповідає за правильне змикання і рух щелеп, а інший пов’язаний з областю мозку, що виробляє дофамін. Саме ця зона бере участь у формуванні відчуття винагороди.
Сигнали, які виникають під час жування, передаються від зубів у мозок і, можливо, активують дофамінову систему. Коли ж ці зв’язки порушувались, миші переставали гризти предмети, а їхні різці починали безконтрольно подовжуватись.
Автори роботи вважають, що виявлені механізми можуть бути характерні не лише для гризунів. На їхню думку, подібні нейронні схеми, що регулюють оральну поведінку, можуть присутні у багатьох видів тварин.
Новини Івано-Франківська у Telegram / Facebook / Google News
