Еволюційні генетичні дослідження вказують на те, що кури були одомашнені близько 9500 років тому, хоча з великою погрішністю — плюс-мінус три тисячі років, що в контексті людської історії є значним часовим відрізком. Археологія могла б прояснити цю ситуацію, але і тут все не так просто. Фрагменти курячих кісток часто погано зберігаються, і їх легко сплутати з кістками інших птахів. Крім того, збереження ДНК в умовах вологого і теплого клімату Південно-Східної Азії залишає бажати кращого. У цьому плані курячим археологам можна лише позаздрити антропологам, які видобувають ДНК з зубів наших предків, що жили десятки і навіть сотні тисяч років тому. Але у курей, навіть диких, на жаль, немає зубів… Зате є яйця!
Яйця мають шкаралупу, а в шкаралупі містяться білки. Сучасні методи дозволяють з високою точністю визначати видову приналежність за виділеними з біологічного об’єкта білками. Хоча відрізнити домашню курку від дикої може бути непросто, розпізнати її від фазана, гусака або інших птахів, які колись перетиналися з людьми, цілком можливо. Як повідомляють дослідники в недавній статті в журналі Nature, їм вдалося проаналізувати зразки шкаралупи, зібрані протягом семи років під час археологічних розкопок у 12 різних місцях Центральної Азії, та виокремити ті, що належали саме курям.
Виявилося, що у всіх 12 досліджених районах великих давніх поселень і міст куряча шкаралупа відсутня в археологічних шарах до IV століття до нашої ери, а після стабільно присутня аж до Середніх віків.
Новини Івано-Франківська у Telegram / Facebook / Google News
